510 років тому2 фото

Христофор Колумб відкрив Кайманові острови

Кайманові острови – це територія Великої Британії у Вест-Індії, яка включає острови Большой Кайман, Малий Кайман та Кайман-Брак. Вони розташовані на північному заході Карибського моря, між Кубою та Ямайкою (США).

Кайманові острови були відкриті 10 травня 1503 року Христофором Колумбом, відомим іспанським мореплавцем та картографом, під час його четвертої та останньої експедиції в Новий Світ.

Ім’я корінних жителів цих місць не збереглося; Колумб став першим європейцем, який побачив береги цих низинних островів. Спочатку іспанці назвали їх „Лас-Тортугас“, що означає „Черепашині острови“ через велику кількість цих рептилій на самих островах та в навколишніх водах, але згодом з’ясувалося, що крокодилів там набагато більше, і острови були перейменовані.

З 1523 року острови з’являлися на морських картах під назвою „Лагартос“, що означає „алігатори“ або „великі ящериці“. Назва „Кайманові острови“ почала використовуватися з 1530 року. За однією з версій, вона виникла, коли європейські мандрівники, побачивши там великих ігуан, прийняли їх за крокодилів-каїманів. З того часу назва Кайманові острови закріпилась в картографії.

Першим англійцем, який висадився на островах, був Френсіс Дрейк у 1586 році. Протягом наступного століття острови слугували важливою проміжною зупинкою для суден, що плавали в Карибському морі, для поповнення запасів провізії та прісної води. Постійного населення не було; мореплавці, пірати та мисливці на черепахи зупинялися тут на деякий час.

У 1670 році відповідно до Мадридського договору контроль над островами був офіційно переданий Британії, яка керувала ними через губернатора на Ямайці. Поступово на Большому Каймані почало з’являтися постійне населення, але інші острови ще довго залишалися „незаселеними“.

До початку XIX століття населення складало ледве тисячу осіб, причому половина з них були рабами. Після скасування рабства у 1835 році багато звільнених рабів залишилися на островах, і до початку XX століття населення збільшилося в 5 разів. Місцеві жителі вирощували бавовну, красне дерево, плели троси та займалися рибальством. Майже весь продукт експортувався на Ямайку. Було здійснено багато спроб модернізувати економіку країни, але жителі островів не поспішали позбавлятися своєї ізоляції.

Після отримання Ямайкою незалежності у 1962 році жителі Кайманових островів висловили бажання залишатися під опікою Великої Британії.

Саме з цього часу там почалося стрімке розвиток офшорного сектора. Большой Кайман став центром банківської діяльності та однією з столиць карибського туризму.

Сьогодні Кайманові острови – це процвітаючий офшорний фінансовий центр, а основою економіки островів є туристичний бізнес. Щороку острови відвідують понад 2 мільйони туристів. Острови славляться сучасною туристичною інфраструктурою, прекрасними пляжами з білого піску та ідеальними умовами для підводного полювання, дайвінгу, яхтингу та серфінгу.