Мирослав Мішкович2 фото

На рівні багатства Мишкович у всій Сербії поступається лише Філіпу Цептеру; за даними 2007 року його статки оцінювались в 2 мільярди доларів. У списку найбагатших людей колишнього комуністичного країни Мішкович займає 42-ге місце; проте, якщо виключити з списку всіх тих, хто працює на території колишнього СРСР, Мішкович піднімається на 5-ту позицію. У рейтингу багатих „Forbes“ у 2007 році Мішкович посів лише 891-е місце; він став першим сербом, який коли-небудь потрапив до цього списку. Мішкович народився у Бошняне, Варварин; після закінчення школи Мирослав переїхав до Белграда, де вступив до економічного факультету університету. Після навчання він деякий час працював у Крушеваці в компаніях „Jugobanka“ та „Trayal“; згодом перейшов до компанії „Upa Chemical Industries“. Там Мішкович досить швидко просувався по кар’єрній сходинці – у 1984 році став фінансовим директором підприємства, а у 1987 році – генеральним директором. Цю посаду він обіймав аж до свого призначення на пост віце-прем’єр-міністра у 1990 році. Віце-прем’єр-міністром він пробув порівняно недовго – всього шість місяців. Невдовзі після залишення цієї посади він заснував компанію „Delta M“; назва компанії була своєрідною грацією з ініціалами її засновника – двома літерами „М“. Компанія досить швидко досягла успіху; війна в Югославії та режим Слободана Мілошевича збіглися з періодом вражаючого розвитку підприємства. Незабаром Мішкович розпочав ще один проект – банк „Delta banka“; згодом цей банк став одним із елементів холдингу, створеного Мішковичем. Сфера діяльності холдингу була досить широкою – він займався сільським господарством, роздрібною торгівлею, страхуванням, нерухомістю та надавав брокерські послуги. Як саме Мішкович був пов’язаний із Слободаном Мілошевичем, досі невідомо; єдиним формальним зв’язком можна вважати той короткий період, протягом якого Мішкович обіймав посаду віце-прем’єр-міністра. Проте чутки про наявність у Мішковича зв’язків на високих рівнях були досить поширеними. Після повалення режиму Мілошевича народна молва пов’язувала Мішковича з міністром Душаном Михайловичем та іншими представниками Демократичної опозиції Сербії. Використовуючи процес приватизації, Мішкович досить вміло розширив свою бізнес-імперію. Деякі звинувачували його у тому, що він робить це за рахунок коштів, переведених на Кіпр у часи правління Слободана Мілошевича; проте довести ці звинувачення довгий час не вдавалося. 9 квітня 2001 року Мішкович був викрадений; наступного дня викрадачі отримали викуп та звільнили підприємця. Вважається, що ті самі злочинці були причетні до вбивства прем’єр-міністра Зорана Жинджича. 12 грудня 2012 року Мішкович, його син Марко та ще вісім осіб були арештовані за звинуваченням у шахрайстві; підприємцям інкримінували махінації з приватизованими компаніями. Обвинувальники стверджували, що арештовані здійснили кілька складних афер із дорожньо-будівельними компаніями та незаконно заволоділи майном та коштами на загальну суму 2,87 мільярда сербських динарів.