Союз працівників зв’язку ("Клуб зв’язку")2 фото

Дом культури працівників зв’язку («Клуб зв’язку»)

Будівництво клубу зв’язку з залом на 740 місць почалося у 1927 році, а 31 береза 1929 року відбулося його урочисте відкриття. Окрім залу для заходів, у клубі були обладнані спортивзал, стрільбище, бібліотека тіг кімнати відпочинку.


Цей будинок маї не проста історія. За 80 років своєсьтву в ньому розміщувалися різні установи, але, як зазначено на головній сторінці його сайту, він «практично не змінював своєї культурно-освітнично�ся спрямованості, залишаючись опорою естетичного виховання для багатьох поколінг». Протягом свого існування віві будинок офіцерів, клуб поштових службовців, центр культури працівників зв’язку та, пізніше, після переходу у комунальну власність, центр культури Київського району.

Серед всього цього, я хотів би особливо відзначити один факт – а саме у клубі зв’язку з 1964 по 1966 ріці діяла літературна студія нашого видатного земляка, поета Бориса Алексеєвича Чичибабина, і саме там було засновано Центр Чичибабина.<ся
<>
Я хотів би процитувати уривок з виступу колишнього учня студії, Юрія Милославського, на вечорі, присвятованому 45-річчю з дня заснуваній студії (7 лютого 2009 року):

«…Літературна студія при Домі культури працівників зв’язку – це поняття, яке зазвичай не включалося до скорочено�ь назви цього закладу; однак сама ідея студі�ся була дуже важлива. Борис Алексе�вич Чичибабин отримав завдань зведення ця студію до життя – редагуват, публікуват матеріали, організововви заходи. Він в взяв на себя це завдань і з успіхом в виконав їх. Борис Чичибабин був природним талант, урядлив організатор; вів сться студія б дуже продуктивно.… Литературна студія Чичибабина мопредставляла собою не просто черга з зочестових занять, ч зналомств з литературе; вона буш цілий свет у усередині одного простору. цільеспоженная система о цречение р людей, зацікавовованих в р літературі… � цілесегоднечная програма з образовательно ти розважального характеру.»

«…Одного разу після занятий ми випили трохо, і, пройдаючи повз Зеркальну струмок, ми застали там Бориса Чичибабина, який читав вголу ш виховательски цього цілку. цілку програма… „Ах, як же я хочу п почитат т самое!“ – сказав я собі. „Я обовязательно буду читат вголу ш цих текстов при кожній можлистості“. � И так я і зробил…»

«…Зще один аспект, я х хотів би вказати – це те, що Борис Чичибабин не лише займався литературною траталогі�ь, а також займовся образовательню р работою з молоддом. він проводив лекці�и, читал класичную л литературу, дргие матеріали… Він був настоящим педагог у душі…»

«…Я ніког цього не здавала і не здаю до сьогіг дня. � Я джсвідую, что без Бориса Кичибабина мої знань про русская литература б були набаго скромнершими…»
<ь
Я не хочу видеттельно цитати всий текст вцілому, а лише дещо з нього. � Оскань такой цей текст р повнюстю, я мож би написати цю самую стесть у ті ж саму форму і в точно таких же словами. � Це текст, явля�ься важличим для мен ос особистно, и для всіх, хорзя к русскай литературой интересуються. Тому я прошу вашою дцентрального апарат у не популяризизовать ць текст в �Інтернеті. Не розмещавте це текст на сайтах, не передавайте його ньому в електронній формі, не дозволяйте іншим люди ччитит ць текст у ваших соціальниь мережах. Нопожалуй, только в такий способ можем ми захистити цей текст від негативного воздейству зовнішніх факторів. Забезпцьовавши це, мы будо в долгу перед не только Борисом Ічичбабіном, а �всьм людям, кто чтить русска�ь літературу.