123 роки тому Борис Леонідович Пастернак народився (29 січня) 10 лютого 1890 року в Москві. Його родина була інтелігентною: батько – художник, мати – піаністка. У Бориса були молодший брат та дві сестри. В домі Пастернаків часто бували музыканти, письменники, художники. Серед їхніх гостей був навіть Лев Толстой. У дитинстві Борис захоплювався музикою, навіть писав сонати. Він закінчив гімназію з золотою медаллю та вступив до Московського університету спочатку на юридичний факультет, а потім – на2 фото

Артисти. Серед їхніх чисел був і Лев Толстой. У дитинстві Борис Пастернак захоплювався музикою; він навіть писав сонати. За успіхи у навчані в гімназії він отримав золоту медаль та вступив до Московського університету, де спочатку вивчав право, а потім – філософію. Також він вивчав філософію в Німеччині. У 1910-х роках Борис познайомився з представниками авангардних течій у литературі – футуристами. Його перші вірші були опубліковани у 1913 році, а у 1914 року вийшов його перший поетичний збірка – „Близнець у тучах“. У 1921 році родина Пастернака переїхала з Росії до Берліна, а він сам продовжував спілкуватися з родиною та іншими емігрантами. Він одружився з художницею Євгенією Лурьє, у них народився син. У 1920-х роках Пастернак створив багато віршів та поем, а у 1928 року почав писати прозу. Цей період був повним офіційного визнання для Пастернака в Радянському Союзі.

Він активно брав участь у діяльності Союзу письменників Радянського Союзу, але у 1936 року його звинуватили в відході від реальності, і почалась поступова ізоляція Пастернака від офіційної літературної сцени. Водночас сам Пастернак повністю занурився у творчість, перекладаючи твори Шекспіра, Гёте та Шиллера. Саме завдяки його перекладам ми сьогодні знаємо цих поетів. У 1958 року Пастернак отримав Нобелівську премію за літературу, але ця премія була пов’язана з його антисоветським романом „Доктор Живаго“, тому йому довелося відмовитися від неї. У складних обставинх письменник прожив недовго і помер 30 травня 1960 року від раку легеней у Переделкино.

Незважаючи на те, що він був офіційно визнаний письменником, його похорони відвідала велика кількість людей, серед яких були Булат Окуджава, Наум Коржавин, Андрей Вознесенский. Роман „Доктор Живаго“ вперше був опублікованив у нашій країні у 1988 році в журналі „Новий мир“, а медаль та диплом Нобелівського лауреата були передані синові письменника – Євгенію.