Як Рентген відкрив свої промені4 фото

У листопаді 1895 року німецький фізик Вільгельм Конрад Рентген проводив експерименти з вивчення люмінесценції, спричиненої катодними променями. Щоб посилити ефект, він помістив електронно-променеву трубку та люмінесцентний матеріал у чорний картонний ящик та повністю затемнив вікна лабораторії. Коли Рентген увімкнув електронно-променеву трубку, він несподівано побачив спалах світла в іншій частині кімнати. Виявилося, що світло походить від аркуша паперу, покритого барієвим цианидом – люмінесцентним речовиною. Рентген дуже здивувався та вимкнув трубку; світло зникло. Коли він знову її увімкнув, світло з’явилося знову. Тоді він переніс аркуш паперу в іншу кімнату – він продовжував світитися. Ученому стало зрозуміло, що в електронно-променевій трубці виникла певна форма випромінювання, здатна проникати не лише крізь картон, а й крізь стіни. У Рентгена не було жодних уявлень про природу цих променів, тому він назвав їх „Х-променями“.

Рентген досліджував Х-промені близько року та опублікував про них три статті, в яких дав детальний опис цих нових променів. Сотні наукових робіт його послідовників, опублікованих протягом наступних 12 років, не змогли додати чи змінити щось суттєве. Рентген, втративший інтерес до Х-променів, казав своїм колегам: „Я вже все написав; не марнуйте часу“. Інші учені почали називати ці промені „рентгенівськими“. За своє відкриття Рентгену у 1901 році була присуджена Нобелівська премія з фізики. Цікаво, що найбільше враження на учених справила фотографія руки, зроблена за допомогою Х-променів.

У Росії ці промені почали називати „рентгенівськими“ за ініціативою учня В. К. Рентгена – Абрама Федоровича Іоффе.